• Menu
  • Menu

Доломіти, 3 дні зі Львова – Tre Cime di Lavaredo

Усе що потрібно знати, перш ніж йти на Tre Cime di Lavaredo, найкращий короткий похід в Доломітах. Коли відвідати, де зупинитися і які варто побачити.

Tre Cime di Lavaredo є одним з найвідоміших маршрутів в Доломітах. Три масивні гори нависають над Доломітами, оточені прекрасними краєвидами.

Давно чула що Доломітові Альпи то дуже гарно, але треба переконатись ж самому.

Купили ми квитки на Трійцю, прямий рейс до Венеції зі Львова. Здається Ernest Airlines і раніше мав такий рейс, потім десь пропав, а зараз знову був перший рейс у Венецію.

Так, компанія не завжди пунктуальна, а минулого року взагалі мали постійні затримки… Все ж ми таки вирішили ризикнути.

Ціна також не дешева, десь 120-150євро за людину.

Спершу я планувала поїхати в Словенію і Хорватію, взявши в оренду машину. В цих країнах ще не була, та й Словенію гарна гірська країна, не дуже заполонена туристами.

🛫 Виліт зі Львова у Венецію
п’ятниця | 16:25 – 17:20

🛬Приліт до Львова
понеділок | 18:00 – 21:00

Тобто у нашому розпорядженні два з половиною дні. Можна не робити зайвих рухів і просто провести вихідні у Венеції, Мурано і на пляжі, але…. гори! Та ще й Доломіти.

Спершу я аж розгубилась, бо Доломіти то не просто одна чи дві гори. Доломітові Альпи – мега красивий 150-ти кілометровий гірський масив у Східних Альпах.
Розташовані між провінціями Беллуно, Південний Тіроль і Трентіно.

Цей масив вирізняється формами, скелями, довними долинами і льодовиками. Скелі такі різкі, ух!

Що це за така назва?

Це від французького дослідника Деода да Долом’є, який відкрив і дослідив цей масив. Ага, думаю у вас Доломіти асоціюються з породою доломіт, так і є, він першим описав MgCa (CO3).

Найвища гора Доломітових Альп – Мармолада, 3.342м. У цих горах аж 18 вершин які перевищують 3 тис метрів. Також тут є декілька національних парків і безліч регіональних. У 2009 році внесені у Всесвітню спадщину ЮНЕСКО.

Тут заборонено ставити намети, заїжати машинами/джипами в гори, смітити. Мене взагалі дуже дивує що на треках і в лісі відсутнє сміття (поки що я не бачила його ні в Швейцарії, ні у Австрії, ні в Італії, ні у Франції). Ось ні шматочка ніякого відходу чи недопалку.

Під час Першої світової тут проходили бої італійської і австрійської армій. Можна знайти різні меморіальні таблички, хрести, музеї. Під відкритим небом це музей Cinque Torri i Mount Lagazuoi.

Багато з друзів їздять сюди взимку на каталку. Тут є що робити цілий рік. І катання на лижах/бортах (я як дивлюсь відео катання цих місць – дух перехоплює!), їзда на велосипеді, парапланеризм, альпізм і трекінгові походи.

Цього разу ми обрали певно найбільш популярний маршрут у Доломітах – Природній парк Tre Cime (Три Зубці). Тут є багато легких маршрутів, в які і дитина спокійно піде. На довші у нас просто не вистачило б часу, а ідеально тут треба залишитись на тиждень.

Tre Cime

Найбільш популярний маршрут в парку – обхід гірського масиву Drei Zinnen / Tre Cime di Lavaredo (Час проходження: 4-5 годин).

Локація:  Доломіти, північ Італії https://goo.gl/maps/sfJFDzMj356nJrvE9
Як доїхати?:  машиною до парковки (плата за в’їзд 30 EUR) або автобусом #31 https://dolomitibus.it/
Маршрут:  кільцевий, 10 км
Складність:  легка-середня. Грунтова дорога з камінчиками, деякі частини з досить крутими підйомами-спусками.

Окей, основний об’єкт обрала, а де жити?

Оскільки приліт в п’ятницю ввечері, максимально реальний час на добирання для мене – 2 години, плюс якщо рейс затримається.
Також щоб вранці не потрібно було їхати дуже довго до гір, треба ж чим пораніше приїхати.

Як варіант – жити у Cortina dÁmprezzo, дуууже гарне місто посеред гір! Звідси недалеко і у Тре Чіме і на інші локації. Але або там нічого не було, або дорого. А, ще вибір стояв між Pieve di Cadore або Colle Santa Lucia, і я обрала останній. З мінусів – з Colle Santa Lucia на 40хв довше їхати по серпантинам.

Знайшла на AirBnb житло з гарними відгуками і локацією у класичному альпійському селищі.

Впринципі, в перший день (тобто у суботу) можна і встигнути відвідати відоме інстаграмне озеро Lago di Braies. Основне щоб була гарна погода.

День перший – П’ятниця | 18:00

Отже, п’ятниця. Наш літак затримується на півтора години. Тому їхати в селище Colle Santa Lucia будемо вночі….

Оренда машини. Цього року я вже бронювала успішно машини разів з п’ять у Avis, Europcar або Hertz. А цього разу вирішила у американської компанії Alamo (вони разом у групі з Locauto).

Ще у Львівському аеропорту подзвонила в компанію і попередила шо наш літак затримується.

Поки прибули в аеропорт, це вже була десь 8ма година. Прокат компаній в іншому крилі аеропорту, але всюди є позначки.

Alamo. Прокат авто
Забронювала авто Opel Mokka або щось схоже з того класу, на стійці сказали що моя карточка не кредитна (дебетова), тому або давайте іншу або ну все… Походила поруч по інших компаніях, одні або не мали вільних машин, або ціна 500 баксів за Smart, хоча потім сказали що 300.

Взяли таки у Sicily by Car, Fiat 500, за 200 баксів. З необмеженим пробігом. Ну що ж, це не новий Лексус. Які ще варіанти вирішення? Можна було поїхати у Тревізо, і там взяти машину, переглянула ціни на агрегаторах. Але це б зайняло багато часу…

До селища їхали близько двох година, серпантинами і вночі. За проїзд по автобану оплата була 8 євро.

Прибули пізно до нашого житла, зустріла Карла, яка не дуже говорить англійською, але порозумілись 🙂

Так, якщо глянути в історію, то регіон Тіроль був під Австро-Угорщиною, і навіть зараз мешканці спілкуються німецькою.

День другий – Субота | Tre Cime di Lavaredo

А ось і наш маршрут від селища Colle Santa Lucia.

Треба виїжати раненько, але ми виїхали після 9.

Серпантини! Спершу проїжаємо повз перевал Passo Giau.
Є перший паркінг перед самим перевалом. І на самому перевалі.

Вартує тут зупинитись, оглянути гору навпроти, також звідси видно гарну звивисту дорогу.

Є кафешка.
Коли ми підїхали, якраз була якась тусовка Порше з Німеччини. Десь читала що варто дивитись щоб на ваші відвідини не припали свята в Німечииниі, бо дуже вони полюбляють сюди їздити і ганяти спорткарами.
По дорозі було багато що спорткарів, що мотоциклів, і велосипедистів.

Респект останнім, адже крутити педалі не просто на одну горку, а часом на затяжний підйом з декільками витками серпантинів.

Далі маршрут проходить повз Cortina d’Ampezzo – відоме олімпійське містечко.

Район навколо Cortina d’Ampezzo популярний своїми гірськолижними трасами – 140км трас і 12 курортів!

Краєвиди над містом чудові, і рекомендую тут навіть знайти житло (хоча ціни в рази вищі). Ми лише зупинились пофоткати, і також заїхали у великий супермаркет Eurospin (точка С).

Після Кортіни вже підйоми і видніються масивні Доломітові стіни.

По дорозі також проїжаємо озеро Мізуріна і Анторно.
Їх видно прямісінько з траси, можете зупинитись на парковці. Деякі були платними і штрафувала поліція (мабуть хто не заплатив).

Десь за 4-5км до нашого пункту зупинки був шлагбаум з касою.
Так-так, в’їзд сюди платний, і дороги ідеальні.

Ціна – 30євро з авто.

Дехто лишає машини на парковці перед шлагбаумом.

Парковка знаходиться перед початком маршруту (на карті я її відзначила) – не загубитесь. Вона безкоштовна.

Ми приїхали не дуже рано, і більша половина місця була вже заповнена, і це на початку сезону.

Тобто краще або приїжати сюди дуже рано, або вже після обіду (якщо це літо і довгі дні).

Ну що? Готуємось до шалених краєвидів та гір!

Перша точка – пристанок Ауронцо, відкритий ще у 1925році. В таких хатинках можна ночувати, щось схоже на хостел.

Оскільки це все Національний парк, ставити палатку заборонено. Якщо ви йдете маршрутом де потрібно ночувати, то такі ночівки саме для вас. Майже на увазі що в сезон багато бажаючих, і деякі потрібно резервувати завчасно.

Маршрут цей круговий, можна рухатись і в одну, і в іншу сторону. Більшість йде на схід, тобто проти годинникової стрілки. Ми йшли так само.

Умовно трек можна розділити на 3 частини.

Частина 1: Початок, Rifugio Auronzo до Rifugio Lavaredo

Cappella degli Alpini i WWI Memorial – зійдіть мінімально з основного маршруту! На фоні у вас будуть найближчі вершини, і звідси видно долину, річку і містеко Ауронцо ді Кадоре. . Також відчувається масивність трьох гір!

Воу, це лише початок маршруту, а вже краса! Звідси дуже добре видно оці різкі сурові скелі, які зліва від вас.

Перший шматок до Rifugio Auronzo – це грунтова дорога. Багато людей з дітками, собаками, ніхто не поспішає.

Йдемо далі, оп! Сніг 🙂
Проходимо повз сніговий коридор, хоча під ногами трошки тече талий сніг.

Наближаємось ближче до підніжжя трьох вершин, тут вони нависають над вами! Вражає.

Колись саме тут проходив кордон між Італією і Австро-Угорщиною. І тут проходили бої Першої світової війни. В память про це стоїть та дзвіниця.

Rifugio Lavaredo – притулок в якому можна переночувати, в них є сайт з деталями, ціна за ніч 65euro.

Частина 2: Сідловина Tre Cime

У підніжжі гори всі роблять зупинку, п’ють чай, їдять канапки, і просто насолоджуються.

Fork Lavaredo – це такий собі перевал. Тут ми найближче до вершин і можна підійти ще ближче. Вигляд чудовий на всі боки!

Ви в цей момент найближчі до вершин і можна навіть підійти ще ближче.

Частина 3: до Locatelli

Тут маршрут вже трішки крутіший, і ще було достатньо снігу, який розкидав тракторець.

Можна піднятись до Locatelli –  це притулок і кафе, але ми туди не пішли, політали дроном і зробили фото, найкраще видно Три вершини звідси

Йдемо трішки далі і бачимо внизу багато річок і навіть водоспади. Тут просто мега гарно!

Частина 4: до Langalm

Краєвиди вражаючі! І постійно змінюються. Зубці Tre Cime у нас по лівій стороні, і маршрут у нас круговий.

І неймовірні гірські “стіни”!

Поруч з Langealm є кафе та звичайно притулок. А ще чудові три озера!

Озера, що розташовані на висоті 2335 метрів, оточують гірські масиви Paternkofel та Schusterplatte

Щоб довго не писати – дивіться відео з дрона 😉

Частина 5: останній шматок назад до Auronzo

Останній ривок, який проходить повз крутезні краєвиди, а також тоненькою стежкою по гірському схилу! І будьте обережно – тут досить вітряно

Дивіться там стежкою йдуть люди 🙂

Повертаємо за кут і тут колючі вершини, які ми побачили на початку маршруту

Повертаємось на парковку, шукаємо нашу машинку і треба вже повертатись назад вже відомою дорогою

І назад їдемо також повз Passo Giau

Перевал ще відомий тим, що регулярно включається у багатоетапна велогонку Giro d’Italia, а для аматорів – це 6ий перевал у Maratona dles Dolomites.

Дорогою просто мега круті серпантини, нажаль не всюди ми могли зупинитись і політати дроном, але ось що вийшло:

Приїхала майже перед заходом сонця у наше селище Calle Santa Lucia

Для вечері рекомендую ресторан-піццерію Pizzeria ristorante Fursil

Думаю як на перший день емоцій і гір вистачає, і ми замучені та щасливі пішли раненько спати!

Далі буде продовження наступних двох днів

День третій – неділя | Colle Santa Lucia – Montre Crot – Alleghe – Venice

Colle Santa Lucia дуже затишне селища, а навколо гори! Доречі, дуже часто краєвид церкви і гір з’являється на пазлах, картинах і шпалерах. Ось загугліть 🙂

Зранечку поснідали і вирішили трішки прогулятись навколо села, і політати дроном

Colle Santa Lucia – класична панорама на гори і церкву

Перейшли буквально до сусіднього селища Selva di Cadore. І знаєте хто там був? Ціла отара овечок і пси 🙂

Панорама на Selva di Cadore
Овечки 🙂

Оскільки саме в цей день проходили якісь велозмагання і частина трас по Доломітах була тимчасово зачинена (добре що ми таки поїхали у Tre Cime попереднього дня!), то наша власниця житла AirBnb порадила піти в короткий трек на гору Monte Crot повз Passo Staulanza

Їхати від селища нам взагалі 12км

Дорогою до Passo Staunlanza

Запаркувались на парковці Rifugio Passo Staulanza, знову ж таки – можна переночувати і кафе з виглядом на гори.

Підйом на гору починається одразу за цим Rifugio, є позначки.

Підйом займає взагалі близько години! А висота Montre Crot – 2 169м

Нічого складного нема, хіба час від час круті підйомчики, невеличкі клаптики снігу.

Навколо такі круті 360 краєвиди – нема слів!

На саму вершину треба обережно дертися, ще й було багато гілок. І знаєте чим ця просто вершина крута – у вас відкривається вигляд на Civetta,Marmolada, Sella, Pelma.

До Pelma тут взагалі рукою подати

І панорамка! Людей було дуужжже мало на цілому маршруті, що теж досить комфортно

Панорамка з вершини

Після швидкого спуску поїхали назад повз наше селище Colle Santa Lucia у Alleghe

І спершу дивіться відео з дрона:

Від Colle Santa Lucia веде чудова серпантинна дорога, і на оглядовому майданчику Belvedere можна оглянути місцевіть.

Ах, про гори! Коли стоїш на перевалі – над містом Alleghe ніби нависає північно-західна стіна гори Civetta (3.220). Альпіністи називають ту частину гори “the wall of walls”, висотою понад 1000 метрів і шириною 4 кілометрів.⁣⁣⠀⁣⁣⁣⁣⁣⁣⁣⁣⁣⁣

Там вдалечині Alleghe і гора Civetta

Спускаємось до самого міста і знайшла паркінг майже в центрі.

DJI Mavic Air

Разом з сусідніми селищами Selva di Cadore, Palafavera і Zoldo, Alleghe утворює лижний регіон Civetta, який є найбільшим гірськолижним курортом у регіоні Венето (80 км лижних трас і 24 підйомники).

Попили кави і пообідали у центральному кафе зразу під церквою і поїхали далі.

Останній вигляд на гори, десь по дорозі на Беллуно

Ага, поїхали, потрапили у декілька годинний затор, тому у саму Венеції приїхали ввечері….

Жили ми не у самій Венеції, а у містечку Mestre – Hotel Venezia

У Венеції я вже була багато разів, хоча не всі відомі локації там відвідала. Поки що мені подобається просто блукати, особливо у не туристичних районах.

Після вечірньої прогулянки назад в готель останнім автобусом до Местре. Ага, думаю нема змісту їхати у саму Венецію своїм авто – паркінги досить дорогі

День четвертий – понеділок | Venice – Venice Airport – Lviv

Після ранкової прогулянки Венецією повернулись ще раз до готелю, і нашою прокатною машиною поїхали в аеропорт.

Ну все, чао Італію! Побачимось зовсім скоро <3

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *