• Menu
  • Menu

Індонезія, вулкан Іджен (Ijen)

Одного разу ми добрались аж до Індонезії, на острів Ява 🙂

Доречі, це найбільш густозаселений острів на Землі (там живе близько 145 млн людей!)

А ще на острові близько 45 активних вулканів, і ми відвідали 2 з них. Кавах Іджен (2 800м).

Навколо не просто один вулкан, і цілий вулканічний комплекc, поруч з Кавах Іджен найвищий і найактивніший вулкан в Індонезії  – це Мерапі, висотою майже 3 000м).

  • Озеро в кратері вулкана Іджен — найбільша кислотна водойма світу!
Кислотне озеро
  • Озеро величезне: приблизно 1000м на 600м, і глибина досягає  200м.
  • А під озером — магма вулкана. Оскільки глибина і щільність води дуже великі, то магма ніби закрита там на дні.
  • Його берег – це велике родовище природної сірки.
  • Навколо кратера нічого не росте, випаровування сірки настільки токстичні.
  • Чому це місце так манить туристів? Незвичне природне явище – синій вогонь!  Коли лава витікає на поверхню, то вона генерує сірчистий газ, що горить при температурі близько 600 градусів за Цельсієм. Багато хто з туристів може бути розчарований, бо в природі це явище дууууже рідкісне, і насправді горить сірчаний газ (а не лава), який підпалюють робітники. Cам цей газ виходить з встановлених у кратері керамічних труб, і тут утворюються сталактити сірки. Рідка сірка червоного кольору виливається з вентиляційних дір і охолоджується та твердне до жовтого кольору. І далі вони клинами довбуть на шматки. Така собі шахта під відкритим небом

 

  • Думаєте, що у вас погана робота? Так зле сидіти в офісі? Чи десь інде? Кожен раз коли стомлююсь на роботі, або поганий настрій, то згадую ту ніч і зразу ніс лоскоче запах сірки.
  • Спробуйте вручну здобути сірку, без захисту, а більшість робітників працюють навіть без масок! Повірте, дихати дуже і дуже важко, короче кажучи – токсично!  Потім пронести цей вантаж вагою 60-80кг (просто в кошиках) через хмару сірки, а потім вгору і вниз по схилу активного вулкану, і далі 3км вниз з гори і ше 1км до пункту зважування де вони здають сірку.
  • Зазвичай робітники роблять два тріпи за день, і ціна за таке пекло $10-20 в день. Оскільки вдень жарко, то багато хто працює ще до сходу сонця.
  • Для місцевих це єдиний заробіток, і по їхніх мірках це дуже нормальні гроші.
  • Найгірше що робота настільки токсична, що 20-30ти річні хлопці виглядають як літні люди… Доречі, мало хто з них доживає більше >30 років…

Отже, підйом до вулкану мав бути вночі (десь о 2ій ночі). Ночували в спартанських умовах, ще й вночі дуже холодно, ніякої тобі гарячої води. Поспали декілька годин, і відвезли нас до початкової точки сходження. Разом з натовпом туристів йшли бадьорі робітники…

Перед спуском вже чутно запах сірки і видно той синій вогонь, та багато диму. В нас були прокатні респіраторни (ага, невідомо хто перед тобою дихав, і чи взагалі змінювали фільтр. Хоча під сам респіратор ми вдягали просту захисну маску). Ті випари ніби обпікають легені, після кожного подиху.

І тут той момент, коли життя перевертається. Навіть не пам’ятаю чи котились сльози.

По одній стежці лізуть туристи, з фотіками, і робітники з важкезними кошиками. А внизу кратера чути глухий звук довбання каменю. Більшість робіників не має ніяких масок, шоб якось полегшити дихання, вони тримають в роті мокру ганчірку. Багато кашляють і курять…

Ось це і є той синій вогонь в шахті

Хотілось закинути той фотік кудись подалі, і нічого там не фоткала. Що фоткати? Одну з пекельних робіт в світі?? Коли ти такий стоїш з респіратором, в теплому одязі, і розумієш шо твій офіс це ж просто найкраще що може бути! І взагалі, чому життя таке дивне? Чому все так? Чим ти кращий за цих людей? 🙁

Через токстичність сірки, особисто я не лізла прямісінько до місця видобування, а споглядала осторонь. Хоча багато туристів йде до самого кратера і шахти. В якийсь момент вітер подув, і тих всіх накрило сірчаною хмарою… Головне не розгубитись і зберігати спокій! Доречі, техніка там глючить! Просто переглянь коротке відео:

[su_youtube url=”https://www.youtube.com/watch?v=8UBk8f7Bgj0″]https://www.youtube.com/watch?v=8UBk8f7Bgj0[/su_youtube]

Але знаєте, ті шахтарі не втрачають почуття гумору, тягнучи майже вагу свою на плечах (в багатьох такі гулі на плечах від тих кошиків) вони йдуть собі підспівуючи, жартують з туристів, підказують їм якою стежкою йти або навіть позують.

Тачанки на яких робітники трошки тягнуть сірчані брили

А далі був підйом по краю вулкану і космічний схід сонця з панорамою на це кислотне озеро.

Час від часу по дорозі вітер змінював напрямок і було так нормально чутно сірку…

Ну і спуск до села вже в світлий час доби.

Індонезійські гірські краєвиди

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 коментарі