Верховина та Піп-Іван Чорногірський (2 028 м)

Зараз дуже популярно бути блогером, всі кому не лінь щось блогерять, ще й можна на рекламі заробляти 🙂

Виявляється, моєму бложику вже 7 років. Але останній рік я там нічого не писала, хоча є чим поділитись зі світом. Зараз перейшла суто на новий домейн, дизайн, і як то кажуть “На те він і кравець, щоб подертий жупан носити.” Такі сайтики/бложики можна зробити за ніч-дві, але то нема часу, то вже не хочеться ввечері сидіти за ноутом 🙂

І в чернетках лишилось стільки недописаних статей… А нові подорожі продовжуються 🙂 Багатьом я обіцяла статті і про Португалію, Італію, Гран Канарію, Іспанію, Сінгапур, Індонезію, Мальдіви, Шрі-Ланку, Австрію, Бангкок, Камбоджу та В’єтнам. Все колись буде, обіцяю! Але давайте поговорим про нашу рідну Україну!

Оскільки насувався День Незалежності, і цілих 4 вихідних, а закордонного паспорта так і не виготовили (ага, оплатила послугу за 7 днів, а вже майже місяць!!!). В місті сидіть не хотілось, тому Карпати це саме те що треба.

Вирішили їхати в четвер, добратись до найближчого міста/села, а на гору йти в п’ятницю.

Масив Чорногора знаходиться у Івано-Франківській та Закарпатських областях. І тут знаходяться 6 українських двохтисячників! Є маршрути, якими можна їх обійти <3

На сам Піп Іван можна дістатись з Шибеного, але ми йшли з с.Дземброня, і за день можна впоратись туди-назад.

Чим класний маршрут на Піп Іван Чорногірський? Тут треба йти полонинами, лісом, повз водоспади, потічки, дертися скелястою вершиною Вухатий Камінь (або альтернативно через г.Смотрич). Нудно не буде! Навіть дорогою назад.

Отож, в перший день виїхали вранці до Верховини. Їхали через Івано-Франківськ, Косів…

А, за день житло не так легко було знайти, ще й коли багато вихідних, адже люди бронювали завчасно… Знайшли на букінгу кімнатку у Верховині – Карпатський маєток.

Під вечір приїхали, поселились і пішли на прогулянку по Верховині. Повз місто протікає річка Чорний Черемош. Є мости, як автомобільні, так і висячі, лише для пішоходів.

І у Верховині є досить пристойний заклад “Верховель”, це і готель, і ресторан. Прямо в центрі міста, поруч з автостанцією. І головне шо в ресторані є панорамні вікна на гори 😎 Єдине що обслуговування трішки таке собі і повільне.

У ресторані "Верховель" — У ресторані “Верховель”

Потусувались по містечку, і пішли в нашу кімнатку. Бо рано вставати ж! Сніданок ми замовили на 6.30 (яєшня, канапки, млинці, овочі і чай. І сніданок входив у ціну).

А ранки в Карпатах прекрасні. Хоча в цей перший день було дуже холодно, десь +6 градусів.

Ну а далі весело. Треба добратись до с.Дземброня, звідки і можна зійти на Піп Іван Чорногірський.

Дорога дуже погана, ну не така вже й жахлива, але якщо шанувати машину і їхати помало, то…. отой шлях у 12-15км долається за 45хв!

Навколишні пейзажі мені нагадували Австрію, чиста річка, така зеееелена трава, ліс і гори. Доречі, там якраз і рафтингують, по річці Чорний Черемош. По дорозі є точки з рафтингом. І ще трошки є будиночків/кемпінгів, наприклад, “Білий Слон”.

с.Дземброня – високогірне село, з населенням у 245 осіб. Мальовниче, тихе, без туристів. Ну поки там не зробили дороги, то це справжні Карпати 🙂 І їздять десь 2-3 рази на день міські автобуси, з Верховини.

Машину ми поставили коло церкви, прямо під початком стежки на маршрут.

Ось тут можете переглянути трек маршруту (маршрут скопійовано з сайту http://guide.karpaty.ua/):

Спочатку підйом простий, навіть видно сліди від колес 🙂 І піднімаємось до полонини з сироварнею.

Там тусуються пастухи десь до середини вересня-жовтня, але коли ми були, то сири-бринзи ще не були готові… І щось там більше корів, ніж овечок. Казали селяни, що зараз майже ніхто і не тримає овечок.

Зразу коло сироварні є потічок з водою. А ми проходимо далі.

Насправді, здається що трек пустий, але це не так – людей дуже багато 🙁 І що приємно, що гори тут повністю зелені, не вирубані…

На відкритих і зручних ділянках є палатки, і тут також є багато потічків з чистою водою.

А далі йдемо лісом, в спекотну погоду супер.

Після лісу виходимо на підніжжя гори Вухатий Камінь. Навколо є малина, і місця для наметів. А також водоспадик. Та й краєвиди гарні.

І ось підходимо до Вухатого Каменя (1 864 м)

Ця гора має безліч чудернацьких та безформених кам”яних брил, які виринають з її вершини. А, ще на сам Піп Іван можна зайти повз г.Смотрич, він є коротшим на 2км, але важчим.

Не забувайте що на горі дме вітер, та й взагалі, в горах завжди треба мати теплий одяг, незважаючи навіть на літо.

Ми зробили привал на Вухатому Камені, полежали і перекусили. І спостерігали за туристами 🙂 Навіть організованими групками йшли, такі в джинсах-тапках 😀

А далі по хребту, і трошки складний підйом на сам Піп Іван! А це буде вам такий краєвид, якщо повернутись назад.

Ну й пора вертатись назад. І вважати на коліна при спусках… І ще треба їхати коло години назад повз Дземброню.

Верховина

На наступну ніч, чисто випадково знайшла на букінгу таку класну місцину! Сонячна Садиба, а ось їхній сайт

Навіть не віриться що такі будиночки бувають – затишно, чисто, навколо гори. Дуже приємні власники, і з дітками буде комфортно перебувати.

На наступний день ми поїхали до річки Чорний Черемош, в сторону Білого Слона, просто відпочити і покидати камінчики 😉 Якраз люди сплавлялись, хоча річка зовсім не повноводна ще… А на захід сонця нам порадили піти навпростець на гору, прямісінько під садибою. Йти всього 20-30хв.